Етапи Формування Нашої Планетної Системи Реферат
- Реферат На Тему Етапи Формування Нашої Планетної Системи
- Етапи Формування Нашої Планетної Системи Реферат
У наш час, перевіряючи ту чи іншу гіпотезу про походження Сонячної системи, великою мірою виходять із даних про хімічний склад і вік порід Землі та інших тіл Сонячної системи. Найточніший метод визначення віку порід полягає в обчисленні відношення кількості радіоактивного урану до кількості свинцю, що містяться в розглядуваній породі. Справа в тому, що свинець є кінцевим продуктом самодовільного розпаду урану. Швидкість цього процесу відома точно, і змінити її не можна жодним способом. Чим менше урану лишилось і чим більше свинцю стало в породі, тим більший її вік. Найдавніші гірські породи земної кори мають вік кілька мільярдів років.
Земля в цілому виникла, очевидно, дещо раніше, ніж земна кора. У розвитку матеріалістичного світогляду величезну роль відіграли вже перші наукові припущення про походження Сонячної системи. Такою була гіпотеза німецького філософа І. Канта, розроблена на основі закону всесвітнього тяжіння. У середині XVIII ст. Він висловив ідею про виникнення Сонячної системи з хмари холодних пилинок, що перебували в хаотичному русі.
- Питання про походження і еволюцію планетної системи. Нашої планетної системи.
- Три етапи формування. Розмір планетної системи. Нашої Сонячної системи.
- Тип: реферат Категория: Авиация и космонавтика. Сонце — найближча зоря. Будова Сонця.
Реферат На Тему Етапи Формування Нашої Планетної Системи
Французький учений П. Лаплас докладно описав гіпотезу про утворення Сонця і планет з газової туманності, яка вже оберталась. Лаплас врахував основні характерні риси Сонячної системи, що їх повинна пояснити будь-яка гіпотеза про її походження: основна маса системи зосереджена в Сонці; орбіти планет і супутників майже колові й лежать майже в одній площині; відстані між ними зростають за певним законом; майже всі планети обертаються не тільки навколо Сонця, а й навколо своїх осей в одному напрямі. Свою гіпотезу він будував на основі уявлень про те, що й планети, і речовина, з якої вони утворились, первісно були в гарячому, розплавленому стані. Згідно з гіпотезою О.Ю.Шмідта, Сонячна система почала формуватися близько 5 млрд.
На данном сайте собрана коллекция ссылкок на документы: аналитические статьи, рефераты, книги, ГОСТЫ, авторефераты диссертаций, статистичесткие данные, маркетинговые исследования, бизнес-планы.
Із газопилової хмари, що повільно оберталася, дуже швидко - за сотні років - утворилося Протосонце, яке внаслідок гравітаційного стискання нагрівалося. Протопланетна хмара оберталася все швидше, набуваючи форму диска, у центрі якого містилось Сонце. Молода зоря продовжувала розжарюватись, і під дією тиску її світла легкі хімічні елементи (Н, Не) розсіювались на периферію протопланетного диска, а важчі залишались ближче до центра. Тим часом частинки газу та пилу об'єднувалися в невеликі холодні тверді тіла - планетезималі (від англ.
Plenet - планети, infinitesimal - нескінченно мала величина). Масивніші планетезималі збільшувались за рахунок налипання на них дрібніших. Таким чином, речовина протопланетного диска зібралася у згустки, з яких і сформувалися планети, їхні супутники, астероїди, комети. Поблизу Сонця утворилися планети з важких хімічних елементів, а віддалені планети складаються переважно з водню та гелію.
Сильне гравітаційне поле Юпітера перешкодило утворенню великої планети між орбітами Марса та Юпітера - зараз там пояс астероїдів. Формування планет тривало 100 млн. Років, стільки ж часу розігрівалося, стискуючись, Сонце до початку термоядерних реакцій в його надрах.
Внутрішню частину Сонячної системи утворили планети земної групи, їхній ріст відбувався за відсутності легких газів за рахунок кам'янистих частинок і тіл, що містили в собі залізо та інші метали. Основна маса газів розсіялась із зони планет земної групи через видування їх сонячним вітром, який очистив від них і віддаленіші простори Сонячної системи. Планети-гіганти формувались так: спочатку утворилось масивне ядро з кам'янистих та льодових планетезималей, потім поверх них нарощувались водно-гелієві оболонки шляхом захоплення газової атмосфери.
Процес захоплення газу супроводжувався утворенням навколо планет-гігантів газопилових дисків, з яких пізніше утворились супутники та кільця. Вчені довели, що в межах зони астероїдів легкі речовини присутні в газоподібному стані, тоді як на відстані Юпітера пролягає межа конденсації водяної пари.
Це призвело до того, що ріст допланетних тіл у зоні Юпітера прискорився: згущення (в основному льодяні) були більші, ніж у зоні астероїдів, і тверді тіла росли набагато стрімкіше. А далі Протоюпітер, набравши масу, своїм гравітаційним збуренням не дав сформуватися планеті у поясі астероїдів.
Більше того, він змінив орбіти деяких астероїдів так, що вони стали рухатися по витягнутих, а не колових орбітах, перетинаючи орбіти Марса, Землі і навіть Венери та Меркурія. Теорій і гіпотези багато, а ось знань гнітюче мало.
До ладу ми нічого не знаємо і про те, як влаштована наша рідна планета. Шпилькові уколи свердловин, що не перевищують в глибини 1/600 земного радіусу, не дають відповіді на питання про «нутрощі» Землі. Як же так, скажете ви, а кора, мантія і ядро, відомі ще з курсу астрономії в школі! Ось так: шкільні підручники знають відповіді, а наука — ні. Точніше, учені вдають, що знають, тому міркують про магматизм, метаморфізм, перехідний шар, рідке ядро, астеносферу, поверхню Махоровічича.
Етапи Формування Нашої Планетної Системи Реферат
Масалітіна, ЗОШ № 56, м.